Визначено найбільш перспективні країни для експорту українських меблів. Відповідне дослідження було проведено фондом Western NIS Enterprise Fund у співпраці з «Укрпромзовнішекспертиза» на замовлення Спілки українських підприємств (СУП) для шести компаній-виробників меблів, що входять до Спілки.
Згідно «Стратегічного плану експорту для меблевих підприємств України»*, слід орієнтуватися на:
● США (обсяг імпорту в 2015 - 17 млрд $; споживання — майже 48 млрд $; середньорічні темпи приросту імпорту у 2012-2015 рр. становили 8,8% рік);
● Німеччину (4,9 млрд $; 11,4 млрд $; 0,4% рік);
● Великобританію (3 млрд $; 8,3 млдр $; 8,8% рік);
● Францію (3 млрд $; 5,1 млрд $; 5,2% рік);
● Канаду (2,25 млрд $; 3,9 млрд $; 1,7% рік);
● Саудівську Аравію (1,1 млрд $; 1,6 млрд $; 10,3% рік).
* Досліджувались дерев'яні меблі для віталень, кухонь, спалень, магазинів, меблі для сидіння з металевим каркасом, оббиті меблі для сидіння з дерев'яним каркасом, меблі для сидіння, які перетворюються на ліжка (крім туристичних та садових).
Ринки цих країн — ємні та імпортозалежні. До них вже експортують країни, виробництва яких є співставними з українськими за ціною, якістю та термінами доставки, наприклад, Польща, Туреччина, Румунія, Білорусь.
Офіційне виробництво вітчизняних меблів є експортоорієнтованим. Його частка складає більше 70%. Однак, з 2013 по 2016 роки експорт меблів знизився на 27% (-123 млн $) через значне скорочення поставок до Росії та Казахстану. Компанії почали переорієнтацію на західні країни. Для успішного виходу компаній на зовнішні ринки у дослідженні рекомендують оптимізувати та перекласти на англійську мову корпоративні сайти, удосконалити промо-матеріали, отримати сертифікат якості системи менеджменту, підвищити рівень володіння англійською мовою тощо.
Читайте також:
Інвестори з Китаю побудують в Україні завод з переробки льону
Внутрішній ринок є також перспективним на фоні його відновлення та наявності відкладеного попиту. Загальний обсяг вітчизняного ринку меблів знизився втричі (2013: 1 445 млн $; 2016: 526 млн $). Однак через значну частку тіньового виробництва і його зростання (2013: 44,9%; 2016: 57,9%) конкурувати офіційним виробникам важко. Нелегальні виробництва не сплачують податки, копіюють дизайн меблів відомих виробників, а отже не несуть витрати за дизайн, використовують сировину низької якості, практикують обман споживачів щодо безпечності/екологічності використаних матеріалів і часто видають себе за дилерів крупних виробництв. Вони орієнтуються на низький ціновий сегмент, де ділять ринок з китайськими товарами (31-37% імпорту). Основні поставки також припадають на Італію (13-14%), яка здебільшого пропонує товари преміум сегменту, і Польщу (11-14%) — середньо-ціновий сегмент.